Ало, чувачки! Сегодня я вам раскажу историю, как я купил гашиш и писал диплом. Приготовьтесь, будет жирный стафф!
В общем, начну с того, что прошлой ночью я сидел на закладке и думал, чем бы это заняться. Мозги сводило с ума от наркотического опыта, а деньги уже закончились. Но потом мне в голову пришла отличная идея - найти кого-то, кто скинется на гашиш. Ведь делиться трубкой с бро - это всегда праздник!
Давай-ка я тут подумаю, где бы нам откатить и достать димедрола для мозгов. - думал я.
Очнулся я утром с такой же задачей, но уже более всеядной. Спросил у друзей, может, кто знает, где взять гашиш. И тут один чалый мне дал хороший совет - зайти на релашку. Там, говорит, найдешь все, что душе угодно.
Вау, кайф, подумал я!
После этого я сразу же достал телефон, начал гуглить контакты. Полез на сайты "даркнета" и начал переводить биткоины на кошелек, чтобы затем расплатиться за свой долгожданный нарк.
День пролетел незаметно, а я уже мечтал о вкусе закладки на своем языке. Вечером я снова сел в интернет, набрал номер по рекомендации и договорился о встрече.
Наконец-то настала эта минута, когда я встретил своего поставщика. Закладки были на месте, это был настоящий афганский шик. Сразу же я сделал парочку тяг и поправился. Чувствовал себя великолепно, словно на вершине мира.
И вот теперь я начинаю свою ночную работу над дипломом.
Семестр подходил к концу и надо было сочинять диплом, а я сидел на закладке и думал: "Как так получилось, что пришлось писать диплом в такой момент? Почему раньше не сделал? Ну да ладно, кадр же не слабо потянуть гринду." Погрузился в работу и начал писать.
Молочина, думал я, пока снова не запалил закладку.
Но как понимать наркоманов? Они же всегда на своей волне, а я тут пишу диплом. Димедрол не помогал, а вот гашиш позволял вдохнуть полной грудью свободы. Время шло, а я продолжал курить, писать, поправляться и снова курить.
Через пару дней я начал проявлять симптомы переутомления. Мозги отказывались работать, а фразы, которые я вписывал в диплом, становились все бессмысленнее. Что делать?
Может, я все-таки отдохну, а потом продолжу писать, отложить работу?
Но нет, я решил продержаться. Словно солдат на передовой, я снова притопнул на закладку и почтил ее своим вниманием. Все мысли, все слова текли сами собой, а диплом становился все более сумасшедшим и оригинальным.
Наконец, настал такой момент, когда я пришел в себя. Диплом был готов, работа была сделана. Теперь оставалось только сдать и получить свой долгожданный диплом.
В итоге, получилось все, как я и задумывал.
Ничего не зря. Покупка гашиша помогла мне выстрадать и закончить диплом. Возможно, это было не самым здоровым решением, но оно сработало.
| Табличка. |
| 1. Купить гашиш |
| 2. Написать диплом |
| 3. Поправиться |
| 4. Сдать диплом и получить долгожданный диплом |
Такие вот дела, молодеж! Выводы делайте сами. Расплата может быть круче, чем скидка на гашиш или удачное завершение дипломной работы.
Але, ваще, чую, що з вами сьо я мітаться буду вайбом! Тут я вам розповім, як я зібралась і закладки поставила, живчикам! Ха-ха!
Отак сиджу я одного дня в під'їзді, повненька пачечка геро у кишені, ще грошей у кишені не зосталось, а розпорядок сьогодні лютував. Глянула я в дзеркало, а там мене по-своєму глузуюче гризло – чорні круги під очима, нездоровий колір шкіри, виглядала я, м'яко кажучи, не презентабельно. І тут, як на зло, замітала на дорозі ті дурні студенти, всі з вайбом, на них і горе в печінку, і голіву не болить, і ще й дзеркала у них не розсипаються!
Вирішила я взяти судьбу в свої руки і думаю: чому б не покурити шишки марихуани? Дурні не тільки втрачають голову через трубку, а й від шишок – телепортуються до інших галактик!
То я пішла в шукацьки закладок. Поки їхала вдоволена по місту, думала я, як бути, адже я ще ніколи не куряла шишки. Але всіму свій час, я ж не розумниця з віджетами. Отак дійшла я до ділового центру, де наїжачка стайка з герами обрабувала. Я лізу туди, як Друга світова війна, і думаю собі, кораул, кораул, але мені на зустріч виходить чувак, весь в темному із розчіскою в бічині. Виявляється, це метчик в діло. Я вінувала йому своє побажання і показую гроші. Він усміхається, я так усміхаюся, що аж гризло іскриться!
Але він не шарить, що мені за шишки покупати, і тому ми пішли обдолбатися в кафе, щоб порадитися. Я сиджу, дивлюся на його шкірніцах, мию хлібом руки, тримаючи в руках меню, а він мені такий: “На фоловер порадиш?”. Я нічого не розумію, але кажу: “Окей, давай на фоловер”. Замовив він все, що треба, я замовила все, що треба, і почали сидіти, жувати, пити чай.
Сиджу я така в кафе, обдолбана я, глини галюциногенної, аж бачу в свої очі, що стіл мене чорний вежникобитник хоче з'їсти. Кажу метчику: “Ти теж чорні вежникобитники бачиш?”. Він відмовляється, а говорить, що бачить зайців. Ха! Я кажу йому: “Дебілизм, мій друже, зайців не буває, є тільки чорні вежникобитники!”. Він мені посміхається і каже, що хоче курнути і взагалі.
Ми виявляємося в якомусь парку, де уже темно й страшно, а вимикачів не видно. Метчик виходить з рюкзаком, а я йому такий: “Що ти з рюкзаком зробив?”. А він мені: “Сам купила, сам пливи!”. Знайшовся в мене рюкзак, а в ньому шишки марихуани! Оля-ля! Як я раділа, що скінчилось мучення. Ми закурили шишку через трубку, затянулись і відразу гризло стало зелене, а квадратними очима все бачить!
Сиджу в кущах, а переді мною гігантський гризло. Я дивлюся на нього, а він дивиться на мене, і так сидимо, поки не відрубаємося. Вайб нас був рожевий, одно слово, ну-ну.
Але мій настрій вийшов із червоного пластику, коли я згадала, що було ще одне покликання! Мені треба було зібрати стекловату, щоб зробити сахарну вату. Бо навіщо купувати, коли можна самому зробити, вірно? А от де її брати, не знала я, бо в магазинах такого нема. Тут метчик мені каже, що знає, як зібрати стекловату з вікон. Хлопець хоч і метчик, але цікава в нього інформація. Взяли ми купу пляшечок, рукавички резинові, і почали зібирати стекловату. Ми обходили будинки, якась тітка перед прибиранням уподобала викидати вікна разом з будинком. А ми там, сімранізуючі, заростені віконами, які їм зрішта були в дошку по вуха!
Після героїну-шампанського, авантюр зі стекловатою, я так обдолбана була, що відрубаюся одразу, як зирну в ліжко. Але перед сном я згадую себе сумна, що шишок стало не залишилося, але сахарну вату я зробила! І нажаль, якась половинка ліжка мене насвистує і каже: “Та й зробила б ти щось корисне, замість цього дурниць!”. Взагалі історія, історія...